А сивий лірник нам пісні складає…
А сивий лірник нам пісні складає
Про невгамовні сім десятків літ.
Робочі будні і свята згадає,
А ще і юності- чудовий зореліт.
Про вчителів і тих, кого немає,
Хто відлетів в другі світи від нас.
Ще в споминах дитинство пригадає,
Веселковий і надпотужний клас.
Скільки доріг пройшли за ці роки ми,
Скільки досягнень й злетів бачив світ.
Текли роки стрімкими і дзвінкими,
Були й ламкими, мов весняний лід.
Їх не здогнати і не зупинити,
Бо стяг батьків тримають уже діти.
Тече бурхлива річка всім на диво.
Життя у русі і зупинка не можлива.
Осінній вірш
Багряна осінь, кароока діва
Ховає сум під золотим плащем.
І посилає нам цвітіння диво
Рожевих, білих, жовтих хризантем.
Радію квітам нинішньої днини,
Барвисту пісню осені ловлю,
Вслухаюся у клекіт журавлиний,
В ледь чутний схлип:
» Люблю, люблю, люблю…»
У сяйві скельців бабиного літа
Вбираю в душу аромат листви.
А дощ похмурий роздягає віти
І виглядає потайки зими.
Я в квітах бачу щедре літо…
Я в квітах бачу щедре літо.
У долах-річку гомінку,
Буяє в полі стигле жито.
І виганяє геть нудьгу.
Земля добірна, величава.
Така, що гордість розпира.
В соку розквітла, ніби пава.
Земну красу всім розкрива.
Вона годує, одягає,
Милує барвами із трав.
Лозою нам верба співає,
Сочиться слізками на став.
І думка лине в небо птахом,
Вирує кожен день життя.
Така земля, добром багата.
Хай в щасті буде майбуття.
У січні сонечко заграло…
У січні сонечко заграло,
Струмками розлилась земля,
Повітря враз прозорим стало,
Здавалося, зима пройшла.
Защебетали вмить синички,
Зацвірінчали горобці,
І ожила за містом річка,
Відкрилася в своїй красі.
Сіяє радістю людина.
Та знаю я, це лиш на мить.
А завтра знову хуртовина
Доріжки й сад весь засніжить.
Така вже зимна наша доля:
То сонечко, то заметіль.
Повіє морозцем із поля
Й чекати літо — наша ціль
Особиста сторінка поета з Покровська:
https://www.facebook.com/groups/692862404795696/user/100046256370531/